Досвід спілкування з матюками в житті
Перший раз автор статті почув людину, яка намагається «розмовляти матом», ще в середніх класах. До цього матюки іноді звучали з вуст окремих дорослих та дітей, які намагалися наслідувати їх. Однак вони не були основою словникового запасу.
Про це розповідає Рівне24
В «королі Канту» (районі, де виріс автор), хлопець на ім’я Ігор, який навчався в сьомому класі, використовував матюки як основний засіб вираження своїх думок, яких, на жаль, у нього було небагато. Цей хлопець активно бив усіх, хто був менше за нього, демонструючи повний словниковий запас сучасних «молодих протестувальників». Одного разу свідком його бійки став дільничний міліціонер, який міцно схопив «короля», не давши йому можливості втекти. На запитання міліціонера хлопець, раптом перетворившись на зашморганого підлітка, почав благати: «Дядєнька, атпустітє, я больше нє буду!»
Автор зауважує, що подібні ситуації спостерігалися десятки, якщо не сотні разів. Грубі матюкальщики завжди знаходили слова, аби ввічливо говорити з тими, хто сильніший за них. Це стосується не лише простих людей, але й армійських сержантів, виконробів, директорів заводів і навіть міністрів. Тому дивно, коли хтось намагається виправдати матюки як єдиний спосіб висловити свої думки.
Автор згадує випадок з директором одного комбінату в Рівному, чиї постійні матюки лунали на адресу підлеглих, хоча в поезії, яку він приніс до редакції, не було жодного грубого слова. Директор, на вигляд грубий, насправді поводився ввічливо на нарадах, тоді як інші керівники, які його оточували, не соромилися матюкатись. Виходить, що всі вони поводились так само, як той хлопець з вулиць дитинства, який виглядав «королем» серед менших та боявся дорослих.
Коли автор чує матюки у мовленні певної особи або читає написане нею, уявляє, як ця людина скиглить, коли боїться втратити свою свободу. Тому автор звертається до тих, хто захищає публічне вживання матюків, з пропозицією обматюкати своїх батьків або дітей. Однак обматюкати начальника, чомусь, не виходить у тих, хто стверджує, що не може інакше висловлюватися. Всі можуть, адже боягузи!