Протест торговців на «Ринку Дикого» у Рівному: спогади про минуле
Нещодавній рішучий протест торговців на так званому «Ринку Дикого» у Рівному нагадує події, що відбувалися майже сорок років тому, коли країна переживала етапи комуністичного будівництва. У ті часи, спілкуючись ворожою мовою, українці все ж займалися спортом. Постанова 1985 року про боротьбу з пияцтвом стала каталізатором для значних інвестицій комуністичної влади у будівництво житла та спортивних об’єктів.
Про це розповідає Рівне24
У Рівному було зведено декілька таких споруд. Однією з найпомітніших була спортивна школа, розташована неподалік залізниці. У величезному приміщенні, що вже практично завершувалося, планувалися два спортивні зали, бігова доріжка на чотириста метрів та навіть ванни для тренувань веслувальників. Це все можна було побачити на власні очі під час підготовки репортажів для радіо.
Проте, у проєкті виявили недоліки, і будівництво було раптово зупинене. Це сталося приблизно у 1988-1989 роках, коли в Україні почалися перші мітинги за демократію та підтримку української мови. Водночас, жодних протестів щодо зупинки будівництва дитячої спортивної школи не відбувалося. Ніхто не протестував, навіть коли у 1990 році невідомий чоловік з прізвищем Дикий перетворив недобудовану школу на базар з антисанітарними умовами.
З того часу виросли два покоління рівнян, які не знають, що на місці брудних рядів контейнерів мало бути спортивне містечко, де молодь могла б займатися спортом. Багато людей провели в тих ларьках своє трудове життя, і зараз, коли час антисанітарної торгівлі добігає кінця, вони готові захищати своє право торгувати на цьому ринку.
Проте, на жаль, рано чи пізно «Ринку Дикого» не стане, як і не стало промтоварного ринку на Замковій. Це неминуче, і нічого не можна вдіяти. Величезну спортивну споруду, яку не можна буде переобладнати в торговий центр, швидше за все, знесуть. Шкода, адже на місці брудних ринків не з’явиться епоха масового спорту та здорового способу життя. Натомість, суспільство перейде до способу життя, якого більшість прагне, але соромиться в цьому зізнатися. І для масового спорту на цьому місці практично не залишиться місця.